Перед матчем в Києві тренер біло-зелених Микола Павлов в своєму інтерв’ю заявив, що йому не хочеться, щоб Ворскла відібрала очки у Динамо. Додайте сюди цирк з навмисними жовтими картками у Одесі з послідуючим пропуском гри з Шахтарем у декількох основних гравців. Чи є який сенс після таких слів і дій розмірковувати про спортивний принцип?! Питання риторичне…
Незважаючи на всі передматчеві розклади до Києва вирушив чималий десант полтавців. Любителі оглядин нових стадіонів та фанати набили декілька басів. Вже на гостьовому секторі до цієї компанії приєднались люди, що пробивали виїзд залізницею, київські ворскляни, а також декілька представників Шахтаря. Всього біля двохсот суппортерів. Близько половини люду нечасті гості на виїздних іграх, тому під час дороги вони всілякими способами давали пізди своєму організму, і підтримувати команду були нездатні.++
З початком гри господарі продемонстрували два модульних зображення. Якщо перше я розпізнав, то одне із слів на другому так і лишилося для мене таємницею. Ворскляни лажали в захисті, і тільки супер сейви Долганського дозволили тримати майже весь перший тайм нулі на табло. Щоправда, і Курілов після подачі кутового махнув мимо м’яча у вбивчій позиції. Наприкінці першого тайму отримуємо м’яч у свої ворота. В другому таймі ковтаємо ще два. У Ворскли тільки гарний удар Будніка в стійку з далеку, та знову ж стійка після масованої атаки.
Коли стадіонне табло відрахувало 80 хвилин на нашому секторі почали рватись петарди та запалюються вроцлави. Декілька стюардів повели себе некоректно по відношенню до деяких хлопців, за що і були наказані. Невеликий кіпіш згодом закінчується. Три стюарди трохи пом’ятіп окидають небезпечну ультра зону.
Фінальний свисток фіксує на табло ганебний рахунок. Деякі виїздюки кличуть футболістів до сектору, ті частко вопідходять. Тиснуться руки, йде обмін посмішками. Чи то справді так і має бути, чи то в мене інший погляд на речі…
